Добро пожаловать!
Www.istmira.Ru
 
Первобытное общество
Древний мир
Средние века
Новое время
Новейшее время
Первая мировая война
Вторая мировая война
История России
История Беларуси
Различные темы



Контакты

 

 

логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Галицько-Волинська Русь - Страница 1

Галицько-Волинська Русь - Страница 1

М. Ф.Котляр



ГАЛИЦЬКО-



ВОЛИНСЬКА



^Україна крізь віки



М. Ф.Котляр



ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА РУСЬ




Том 5



А




Альтернативи



Київ - 1998



Національна академія наук України Інститут історії України НАН України



Випущено на замовлення


Галицько-Волинська Русь - Страница 1

Міністерства інформації України за Національною програмою випуску соціально значущих видань



Котляр Микола Федорович



Творчий задум та загальна редакція академіка Національна академії наук України ВАСмолія



М. Ф.Котляр Галицько-Волинська Русь. - К.,




П'ятий том 15-томного видання Україна крізь віки" висвітлює історію Галицько-Волинської Русі від початків складання її території до часів занепаду.



Всім, хто цікавиться історією України.



Керівник видавничого проекту М. Шпаковатий Відповідальний за випуск С. Павловський



Художнє оформленняі, комп'ютерна верстка - дизайн-студія «Коваль»


Галицько-Волинська Русь - Страница 1


© М. Ф.Котляр, 1998 © О. Коваль, П. Тяпко, дизайн, 1998 © Видавничий дім «Альтернативи», 1998



ВСТУП



Коли 6 можна було глянути з висоти пташиного лету на древню Галицько-Волинську Русь, то ми побачили б переважно родючу рівнину, напоєну багатьма великими і малими річками, серед яких виділяються Дністер, Західний Буг, Південний Буг, Збруч, Случ, Серет. Із Заходу вона межувала з Польщею і Литвою по річках Вепр і Вислок, на Сході — з Київською землею по Горині й Серету; на Півночі Галицько-Волинська земля обмежувалась Західним Бугом, на півдні - Дністром. Кордоном між Галицькою землею та Угорщиною були Карпати.



Обидві землі, Волинська і Галицька, складалися протягом двох-трьох століть і остаточно оформилися, як порівняти з Київською і Чернігівською, досить пізно: протягом XII ст. Зумовили це об'єктивні й історично вагомі причини. В часи існування централізованої монархії на Русі (кінець X - початок XII ст.) обидві землі перебували на периферії політичного та економічного життя держави. Волинь, наприклад, була доменом (особистим володінням) київських великих князів. Становище змінилося, коли влада Києва на Русі стала меншою, а на місцях піднеслося боярство — велика земельна аристократія, що воліла сама порядкувати у своїх князівствах і землях. Особливо яскраво це виявилось у Галицькому князівстві в XII ст.



У середині XII ст. Київська Русь занурюється у вир феодальної, або удільної роздробленості. Відійшли в минуле колишня єдність і згуртованість Давньоруської держави. Адже в IX - першій половині XII ст. все життя східнослов'янського суспільства зосереджувалось навколо Києва. За своїм політичним, суспільним, економічним та культурним значенням Київ, наче Монблан над Альпами, підносився над іншими руськими містами.- Протягом XI - першої половини XII ст. на Русі особливо активно розвивалось міське життя. Розбудовувалися старі міста (Новгород, Чернігів, Полоцьк), виникали й набирали сили нові, серед яких особливо помітними були Галич і Володимир-на-Клязьмі. Феодальна верхівка цих міст прагнула до незалежності від Києва, бажала політичної й економічної осібності своїх земель.



Усе це далося взнаки в середині XII ст., коли Русь, до того одноосібна монархія, перетворилася на монархію федеративну, своєрідний союз князівств. Саме з середини XII ст. є підстави говорити про більш-менш автономне буття Волинського і Галицького князівств, що вкупі складали Галицько-Волинську Русь. Однак обидва вони мали тривалу й багату передісторію...



До середини XII ст. політична історія Волині й Галичини відома історикам у найзагальніших рисах. Причиною того є гранична скупість звісток "Повісті временних літ" та інших літописів про обидві землі. Мабуть, ці київські провінції мало цікавили давньоруських книжників, що зосередили увагу на житті стольного Києва, навколишніх земель та на високих справах державної і міжнародної політики. З літопису Нестора відомо хіба що, як Володимир Святославич у кінці X ст. посадив у Володимирі Волинському одного із своїх синів — Всеволода. Так само Ярослав Мудрий тримав у Володимирі своїх синів — спершу Святослава, а відтак Ігоря.



Однак кончина Ярослава, що привела до влади тріумвірат його старших синів Ізяслава, Святослава і Всеволода, змінила характер центральної влади на Русі й збурила спокійне життя Волинської землі. Старший син померлого, Ізяслав, близько 1060 р. приєднав Волинь до своїх володінь, не бажаючи мати там осібного, хай і залежного від нього, князя. По загибелі Ізяслава в міжусобній боротьбі 1078 р. молодший брат Всеволод, що заступив його в Києві, теж вважав Волинь особистим володінням, тобто доменом великого князя.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •