Добро пожаловать!
Www.istmira.Ru
 
Первобытное общество
Древний мир
Средние века
Новое время
Новейшее время
Первая мировая война
Вторая мировая война
История России
История Беларуси
Различные темы



Контакты

 

 

логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 2 том - Страница 1


ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 2 том - Страница 1

ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 2 том - Страница 1ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 2 том - Страница 1ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 2 том - Страница 1ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 2 том - Страница 1

Автори:



П. П. Тол очко (керівник авторського колективу)



Д. Н. Козак С. Д. Крижицький О. П. Моця В. Ю. Мурзін



О. В. Симоненко Д. Я. Телегін



Художники-ілюстратори:



М. М. Ієвлєв П. Л. Корнієнко


ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 2 том - Страница 1


ББК 63.3(4УКР)2я73 Д13



Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу видавництва заборонено



Рецензенти: д-р іст. наук М. І. Гладких, д-р іст. наук Є. В. Черненко



Головна редакція літератури з духовного відродження України та історико-філософських наук



Головний редактор С. В. Головко Редактор С. О. Васильченко





Без оголошення



Д



© П. П. Толочко, Д. Н. Козак, О. П. Моця та ін., ® П. Л. Корнієнко, М. М. Ісвлєв, ілюстрації, 1995. ® В. І. Юрчишии, художнє оформлення, 1995.



І5ВМ 5-325-00415-8 (кн. 2) 18ІШ 5-325-00566-9



І. ПОХОДЖЕННЯ



Слов’янська прабатьківщина. Інтерес до проблеми прабатьківщини слов’ян виник ще у XII ст. Так, відповідаючи у своїй «Повісті минулих літ» на запитаним — «звідки пішла земля Руська?», знаменитий літописець Нестор пише: «По довгих же часах сіли слов’яни на Дунаю, де ссть нині Угорська земля та Болгарська. Од тих слов’ян розійшлися вони по землі і прозвалися іменами своїми, [од того,] де сіли, на котрому місці». Розповідь Нестора стала основою так званої балканськбі (дунайської) теорії походження слов’ян — панівної у творах польських і чеських хроністів XIII— XV ст. У XIX ст. її підтримували російські історики С. М. Соловйов, М. П. По-годін, В. О. Ключевський, а в нинішній час на новій джерелознавчій базі розвиває московський лінгвіст О. М. Трубачов.



Однак уже в епоху раннього середньовіччя існували й інші погляди щодо згаданої проблеми. У VIII ст. географ Баварський (автор «Баварської хроніки») і космограф Равеннський висунули гіпотезу про автохтонне походження слов’янства. За цією гіпотезою, підхопленою багатьма західноєвропейськими вченими XIV—XVIII ст., предками слов’ян були скіфи, алани, роксолани, кельти, фракійці,— словом, всі ті народи, які колись жили між Одрою і Дніпром і про яких так чи інакше згадували сучасні їм автори. Послідовники згаданої теорії виходили з того, що слов’яни споконвіку мешкали на одних і тих самих місцях, а отже, античні письменники, історики, географи описували саме їх, хоч і вживали при цьому інші етноніми.



РОЗДІЛ ПЕРШИЙ



Так склалися два основні напрями в пошуках прабатьківщини слов’ян: міграційний та автохтонічний.



Яскравим представником останнього був відомий чеський дослідник П. Ша-фарик — автор добре знаної в XIX ст. книги «Слов’янські старожитності». Взявши за основу повідомлення писемних джерел, він пов’язав із слов’янами історичні племена венедів, котрі, на його думку, проживали з давніх-давен на величезних обширах між Балтикою й Чорним морем, Татрами й Доном. Центром слов’янськоі прабатьківщини Шафарик уважав Подністров’я, Поділля та Волинь. Цю гіпотезу підтримав і розвинув за допомогою нових джерел російський історик початку XX ст. М. П. Погодін.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •