Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Галицько-Волинська Русь - Страница 2

Згодом онук Ярослава Мудрого, син Ігоря Давид, знаючи, що його батько за заповітом Ярослава дістав Волинську землю, вирішив силою захопити її. Все життя він боровся за волинський стіл (так давньоруські джерела називають княжий престол), але закінчив життя у глухому Дорогобужі удільним князем. А Волинська земля надовго перейшла у володіння Ярославичів, котрі посідали великокнязівський київський престол: Святополка Ізяславича, далі Володимира Мономаха та його нащадків, зокрема Мстислава Ізяславича та його сина Романа, засновника Галицько-Волинського великого князівства.

Історики позбавлені можливості бодай у загальних рисах прослідкувати початкову історію власне Галицької землі. Вона є досить пізнім територіально-суспільним утворенням. Сам Галич, її стольний град, навколо якого та земля і склалася, несподівано випірнає на поверхню літописних оповідей під 1140 р. Річ у тім, що Галицька земля сформувалася на фундаменті двох інших і старших від неї: Перемишльської на південному заході й Теребовльської на сході її майбутньої території. Образно кажучи, середина поміж тими двома древніми землями до часу залишилася "неокняженою", що й перешкодило їх злиттю. У Перемишлі й Теребовлі сиділи осібні князі, і жоден не збирався об'єднуватися з іншим.

Та ось протягом 30-х - 40-х років XI ст. правнук Ярослава Мудрого Воло-димирко Володаревич, що після смерті батька успадкував Перемишль із землею, послідовно заволодів і Теребовлем, і Галичем (останній, слід гадати, виник як феодальне місто близько кінця XI - початку XII ст.). Нове князівство, що з 40-х років XII ст. одержує в джерелах назву Галицького, стрімко піднеслося й відразу посіло важливе місце на політичній карті Давньої Русі, яка тільки-но вступила тоді в добу удільної роздробленості. На землі централізованого в основному князівства залишився єдиний острівець незалежності — маленьке Звенигородське князівство, де сидів племінник Володимира Іван Ростиславич. Сутичка між могутнім сюзереном і слабосилим васалом закінчилася вигнанням Івана й приєднанням його вотчини до князівства Володимирка.

Коли на початку 1153 р. Володимирка заступив на престолі його син Ярослав, він із часом став одним з найсильніших і найбільш шановних государів: вів незалежну зовнішню політику й впливав на державне життя Русі, сприяючи усуненню одних і вокняжінню інших князів у Києві. Ярослава залічив до числа головних руських князів невідомий співець "Слова о полку Ігоревім":

"Галицький Осмомисле Ярославе!

Високо сидиш ти

На своїм златокованім престолі,

Підперши гори Угорські Своїми залізними полками,

Заступивши королеві (угорському - авт.) дорогу,

Зачинивши ворота на Дунаї,

Через хмари каміння кидаючи,

Суди по Дунаю рядячи.

Гоози твої по землях течуть.

Одчиняєш ти браму Києву... "1

Творець "Слова..." змалював могутнього володаря, котрий панував над Києвом і замкнув на міцний замок свої південні рубежі від Візантії, кордони якої сягали Подунав'я. В наведених рядках бачимо перебільшення ролі Ярослава на Русі, природне для художнього твору піднесено-романтичного стилю. Рубежі Галицького князівства ніколи не сягали Дунаю, де жила незалежна від усіх князів руська вольниця — бродники. Втім, хоча Ярослав і не "одчиняв браму Києву", та все ж тримався з київським великим князем як рівний і провадив незалежну від того зовнішню політику.

Останні роки життя Ярослава були затьмарені незгодами в його родині. Він зневажав законного сина Володимира і передав був князівство у спадок незаконному — Олегові. Та галицькі бояри отруїли Олега й посадили у Галичі слабохарактерного Володимира, щоб по якімсь часі вигнати його з князівства. Кілька років блукав Володимир Західною Європою, аж доки не визнав себе васалом володимиро-суздальського князя Всеволода Велике Гніздо, що дозволило йому досидіти до смерті на "златокованім" галицькому столі.

По смерті Володимира волинський князь Роман Мстиславич об'єднав Галичину і Волинь у велике й могутнє Галицько-Волинське князівство. Столицею нового князівства він зробив Галич і перевів туди свій двір. Коротке, наповнене шумом походів і брязкотом битв його князювання у Галичині вирішило кілька важливих завдань: князь здолав боярську опозицію, яка обмежувала дії його попередників, навіть Ярослава Володимировича галицького; зміцнив західні кордони князівства; розгромив половців, чим зробив великий внесок до загальноруської боротьби проти кочового Степу. Нарешті, провадив активну зовнішню політику, зав'язавши рівноправні відносини з Візантією й Германією.

Втручання у велику європейську політику коштувало Романові життя: влітку 1205 р. він загинув під час походу до Польщі. По своїй передчасній смерті він залишив славу великого полководця і політика та двох малолітніх синів: чотирирічного Данила і дворічного Василька. Від їхнього імені в князівстві стала правити вдова Романа Анна, розумна, мужня і владна жінка, що спиралася на волинське боярство, приведене Романом із Володимира до Галича, й на віддану мужеві лицарську важкоозброєну дружину. Та княгиня відразу наштовхнулася на шалений опір земельної аристократії Галицької землі.

Романові здавалося, що він зумів остаточно зламати опір великого боярства Галича й Галицької землі. Справді, як повідомляють тогочасні польські хроністи, зокрема Вінцентій Кадлубек, князь винищив багато боярських родів, які не бажали коритись його владі. Але й тими драконівськими методами Романові не пощастило викорінити боярську опозицію, що перешкоджала централізації князівства, послаблювала князівську владу й була щомиті готова покликати на стіл кого завгодно: угорського королевича чи чернігівського княжича, - тільки 6 вони не обмежували сваволю земельних магнатів... Одні бояри сховались у своїх маєтках або втекли в гори, інші емігрували до Угорщини. і коли Романа не стало, боярські олігархи повернулись додому з вигнання або вийшли зі схронів, щоб розпочати криваву боротьбу проти Рома-нового племені; його дружини і малих спадкоємців.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.