Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Галицько-Волинська Русь - Страница 4

Чвари поміж нащадками Романовичів (Василько помер 1269 р.), боярська опозиція, проводирі якої знову підняли голови по смерті Данила, процеси удільної роздробленості, що були об'єктивно неминучим супутником суспільно-економічного поступу в той час, — все це призвело до того, що в середині XIV ст. Галицько-Волинська Русь потрапила під владу Польського королівства і Великого князівства Литовського. Та пам'ять про велику, могутню і прекрасну державу Романа і його синів збереглася в народі.

Галицько-Волинська Русь була землею з гармонійно і добре розвинутим господарством і високою матеріальною і духовною культурою. На цій землі, так само, як і на інших давньоруських, вона розвинулася зі спільної для всіх східнослов'янської культури давніших часів. При тому культури всіх земель і князівств Русі відзначалися самобутністю, оригінальністю, мали яскраві місцеві риси.

Видатного рівня досягло містобудування. Галицько-Волинський літопис та інші джерела яскраво описують зведення в регіоні палаців і храмів, земляних і кам'яних укріплень фортець і міст. Натхненним гімном будівничій діяльності князя Данила звучить у літопису розповідь про створення і оздоблення ним міста Холм. Літописець доніс до нас прекрасний опис чудових церков Галича, Володимира, Холма, інших галицьких і волинських міст. Багатим було оздоблення палаців і храмів, що ґрунтувалося на майстерності місцевих майстрів: архітекторів і скульпторів, різьбярів і ковалів, художників-фрес-чистів та іконописців.

Європейського рівня досягли освіта, наукові знання, книжкова справа. З літопису довідуємось, наприклад, що волинський князь Володимир Васильович власноручно переписував книжки. Багатими і творчо продуктивними були фольклор і література в краї. Вершиною останньої є Галицько-Волинський літопис — видатна історико-літературна пам'ятка, рівної якій не було в тогочасному давньоруському світі.

Ця книжка написана на підставі дослідження широкого кола різноманітних давньоруських та іноземних писемних джерел, серед яких головне місце посідають літописи. Південноруські літописні зводи: "Повість временних літ", Київський XII ст. і Галицько-Волинський XIII ст. — с тією основою, на якій істориками вибудовується історія Галицько-Волинської Русі Х-ХІІІ ст. Залучались також паралельні свідчення північноруських літописів: низки Новгородських, Суздальського, Никонівського, Московського та ін.

Багатим і різноманітним є фонд писемних джерел іноземного походження. Перші відомості про східних слов'ян, серед них і тих, що посідали землі майбутньої Галицько-Волинської Русі, містяться в творах VI ст. готського історика Іордана й численних візантійських: Прокопія, Маврикія, Менандра, Феофілакта Сімокатти та ін. Для пізніших часів, починаючи з IX ст., існує чимало візантійських і західноєвропейських історичних творів і хронік. На їх авторів будуть посилання в тексті книжки, тут же варто назвати лише деяких: Баварський географ, Константин Багрянородний, Лев Діакон, Анна Комніна, Адам Бременський. Історія східних слов'ян, особливо з МІІ-ІХ ст., відбита також у творах арабських істориків і географів: Ібн-Хордадбега, Ібн-Місхавейха, ал-Масуді, Ібн-Гарнаті.

Що ближче до нових часів, то більше місце у фонді писемних джерел посідають західні. Початок XI ст. в історії Русі, зокрема й Західної, розкрито в хроніці саксонця Тітмара. XII і XIII ст. історії Галицької та Волинської земель відображені відповідно у польських хроніках Галла і Кадлубка. Важливими пам'ятками є акти з Ватиканського архіву, угорські й польські документи, опубліковані в XIX і XX ст.

Протягом останнього півстоліття дуже активно вводяться до наукового обігу речові пам'ятки далекого минулого, фонд яких, завдяки інтенсивній праці археологів, зростає з кожним роком. Вони суттєво доповнюють свідчення писемних джерел, вносять багато нового до пізнання історичного процесу. Особливо важливими є їхні відомості для ранніх етапів творення Волинської та Галицької земель, слабко відбитих у пам'ятках вітчизняної й іноземної писемності. Отже, тільки порівняльне дослідження писемних і речових джерел дає можливість відтворити найбільш близьку з усіх можливих картину життя людей давньоруської доби.

Автор сподівається на те, що його книжка викличе інтерес і придасться як фахівцям, так і широким колам шанувальників рідної минувшини.

Піші ратники XII - XIII ст.

Ц= ', х

*" .І**'"'" ф


- *шиш


Іл/иіпЛ

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.