Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Галицько-Волинська Русь - Страница 8

Сучасний стан дослідженості пам’яток матеріальної культури, пов язуваних, бодай гіпотетично, з хорватами, не дозволяє археологам більш-менш упевнено визначати їхню територію. Залишається фактом лише те, що хорватське племінне об єднання існувало принаймні До кінця X ст., коли, ймовірно, розпалося внаслідок удару, завданого йому військом Володимира Святославича. Перспективними уявляються дослідження здогадно хорватських міст, насамперед Перемишля, Для встановлення часу їх появи. Та досі в Перемишлі не знайдено слов янських пам’яток, які можна було б датувати періодом раніше другої половини X ст.

У нас немає сумнівів у тому, що східні хорвата жили на частині території майбутньої Галицької землі й були східнослов'янським племінним комлексом. Про це недвозначно свідчить та обставина, що Нестор згадує їх серед інших східних слов'ян. Разом із там, існував і західний племінний союз хорватів, що дав початок нинішній Хорватії.

На землях майбутніх Галицької й Волинської земель мешкали ще два племінні об’єднання східних слов'ян, про які наука знає дещо більше, ніж про хорватів. Це тиверці та уличі. В етногеографічному вступі до “Повісті временних літ автор змальовує їх у динаміці, фіксуючи їхні міграції, хронологічні рамки яких можна приблизно визначити.

“Повість.." у різних редакціях по-різному окреслює межі розселення тиверців і уличів. У найбільш авторитетній версії Лаврентіївського списку читаємо: иА уличі й тиверці сиділи по Дністру й сусідили з Дунаєм. Була їх безліч: сиділи вони раніше по Дністру до самого моря, і збереглись міста їх і донині”. В Іпатіївському списку землі уличів і тиверців визначені трохи інакше: иА уличі, тиверці сиділи по Бугу і по Дніпру, й сусідили з Дунаєм, і була безліч їх, сиділи бо по Бугу і по Дніпру, й сусідили з Дунаєм../*

О. О.Шахматов звернув увагу на те, що обидві версії, очевидно, зафіксували різні періоди в бутті тиверців і уличів. Він розумів літописні повідомлення так, що спочатку уличі і тиверці сиділи по Бугу (Південному) і по Дніпру, а далі перемістились у басейн Дністра й Дунаю. Реконструкція вченого дістає підтвердження в археологічних джерелах.

Тиверці, крім того, ще тричі згадані уже в датованій частині “Повісті временних літ”. Під 885 р. це джерело зазначає: “/ володарював Олег над полянами і древлянами, і сіверянами, і радимичами, а з уличами й тиверцями воював”. Це — остання згадка про тиверців і уличів разом. Далі уличі зникають з “Повісті...” — але не з давньоруських літописів! — а тиверці виступають поряд з іншими, зокрема західноруськими, племенами. Під 90/ р. Нестор розповідає про похід Олега на Візантію, і в довгому переліку представників різних племінних об’єднань у війську київського князя згадуються “і хорваты, і дуліби, і тиверці, що є толковинами”; вчені сходяться на тому, що в даному разі термін “толковини” означає “союзники” (від слова “толока”). У “Повісті временних літ” сказано також, що тиверці брали участь і в поході Ігоря проти Візантії в 944 р. Після цього давньоруські пам’ятки писемності більше не згадують про них.

Географічна розпливчастість свідчень писемних джерел про тавер-ців відкриває широкий простір для різного роду наукових гіпотез щодо місць їх розселення. М. П.Барсов, наприклад, писав, що тиверці жили поблизу Києва, у Подніпров’ї, досягаючи на сході середини течії Південного Бугу» де розташоване містечко Тиврів, а на заході посідали середню течію Дністра аж до області хорватів. С. М.Середонін вважав уличів і тиверців “одним племенем” і думав, що тиверці, як частина великого племінного союзу уличів, розміщувалися між гирлами Дністра і Дунаю. З тиверцями він пов’язував бунтівливу руську “вольницю” XII ст. — берладників. Автори цих та інших гіпотез недостатньо враховують ту обставину, що, згідно зі свідченнями “Повісті...”, тиверці разом з уличами переселилися з межиріччя Південного Бугу й Дніпра у межиріччя Дністра і Дунаю.

Дещо прояснюють проблему свідчення археології. Польові дослідження встановили, що після переселення з Подніпров’я тиверці посідали велику територію у межиріччі Дністра і Прута, на землях сучасних Молдови та Буковини. У 54-х пунктах Північної Буковини виявлено поселення тиверців VI11-Х ст., а поблизу с. Ломачинці Чернігівської області знайшли рештки їхньої дерев’яної фортеці VIII ст.

Ще складніше визначити межі поселення уличів. Згідно з “Повістю временних літ”, вони разом із тиверцями теж посідали межиріччя Дністра і Дунаю. Як зазначалося вище, 885 р. київський князь Олег воював з тиверцями і уличами, найімовірніше у Подніпров’ї, де обидва племінні об’єднання жили поруч або, принаймні, недалеко одне від одного.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.