Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Галицько-Волинська Русь - Страница 9

Крім того, про уличів існують унікальні й надзвичайно важливі свідчення Новгородського літопису, які не увійшли до “Повісті...” й беруть початок від Найдавнішого літописного зводу, складеного в Києві між 1037 і 1039 рр. Під 854 р. у Новгородському першому літописі молодшого зводу читаємо, що Аскольд і Дір “княжили в Києві й володіли полянами; й були ратні з древлянами і з уличами”. В цьому літописному контексті уличів названо поряд із древлянами, отже, набагато далі на північ від області, в якій уміщує їх “Повість временних літ”. Під 922 Р. той же Новгородський літопис знову згадує уличів разом з древлянами, вони тоді разом боролися проти Ігоря — наступника Олега в Києві, “/гор же сидів у Києві, князюючи і воюючи з древлянами і уличами. І був у нього воєвода на ім'я Свенельд; і примучив (Ігор — авт.) уличів, наклав на них данину і віддав її Свенельдові. / не дався йому один лише град, що звався Пересічен; і стояв біля нього три роки, і ледве взяв. І сиділи були уличі по Дніпру внизу, ( потіл* прийшли поміж Буг і Дністер, і сіли там”. Звідси можна зробити висновок, що після втрати Пересічина уличі відійшли на південь. Сталося це скоро після 940 р., під яким у Найдавнішому літописному зводі зроблено такий запис: “7ого роки почали платити уличі данину Ігореві, і Пересічен був здобутий (Ггорем — авт.)”.

У процитованих відомостях “Повісті временних літ”, Новгородського літопису і Найдавнішого зводу немає історико-географічної ясності. Справді, спочатку повідомляється, що уличі жили по сусідству з древлянами (854 р.), далі — з тиверцями (885), після чого — знову з древлянами (922), і аж по тому переселились у Пониззя, як свідчить Нестор, разом із тиверцями.

Взагалі непросто пояснити наведені свідчення літописів з погляду історичної географії Давньої Русі. Гадаємо, що в цьому випадку (так само, як у випадках з дулібами, волинянами і бужанами) прийнятним може бути таке пояснення: попервах уличі, тиверці і древляни жили черезсмужно, часто переходячи межі територій одні інших. Можливо, союз племен тиверців протягом певного часу підкорявся союзові уличів чи навіть входив до нього. На таку думку наводить той факт, що тиверці не згадані у війнах Ігоря з древлянами та уличами в 922 р. Тим часом із “Повісті временних літ” відомо, що тиверці разом з уличами залишили Подніпров'я і пішли у межиріччя Дністра і Дунаю. Можливо, племінне об'єднання уличів розпалося внаслідок поразки, завданої йому Ігорем. 944 р. тиверці входили до складу війська цього київського князя, що рушило у похід на Візантію, проте уличів там не було, як свідчить “Повість...”

Племінне об'єднання уличів було, мабуть, великим і могутнім. Воно могло протистояти самому київському князю. Ал-Масуді так описує уличів: “Руси складаються з численних народів, що розділяються на розрізнені племена. Між ними є плем'я лудана, найчис-ленніше серед них”. Вчені схиляються до думки, що ці “лудана” і були уличами, а Б. О.Рибаков зіставляє свідчення арабського географа про велику чисельність уличів із літописними словами: “була безліч їх”.

Археологічні пам'ятки уличів досі вивчені мало. Вони ще більшою мірою, ніж релікти тиверців, чекають на своїх дослідників. Б. О.Рибаков вважає, що ядро улицької землі розміщується не поблизу моря, а далі на північ, на Дніпрі. У зв'язку з цим він відхиляє думку М. І.Надєждіна про те, що місто Пересічин було між Дністром і Прутом, за 26 км від м. Оргеєв, де й зараз існує поселення Пересічине. Адже на місці сучасного Пересічиного археологи взагалі не знайшли залишків давньоруського міста (розкопки Г. Б.Федорова і Р. Л.Розен-фельда). Натомість Б. О.Рибаков локалізує літописний Пересічин між Трипіллям і Києвом, на березі Дніпра чи недалеко від нього. Подібні припущення висловлювали й інші вчені, починаючи з М. М.Карамзіна, але без достатнього обґрунтування джерелами. Певною мірою гіпотезу

Б. О.Рибакова підтверджує наявність гідроніма Улиця — правої притоки р. Знобівка в басейні Дніпра.

Немає жодного сумніву в тому, що поселення Пересічине між Дністром і Прутом з явилося не випадково. Географічні назви цього регіону свідчать про наявність у ньому уличів, що загалом відповідають літописним згадкам про їх переселення в межиріччя Дністра і Дунаю. Такими назвами є Залучі на Пруті, поблизу Хотина; Суличі неподалік від Ботушан; річки Улицька і Уличанка. На лівій притоці Дунаю Яломиці є села Презичені і Пресичина, назви яких близькі до назви літописного Пересічина. Напевне, уличі на місцях нового розселення називали свої міста і села в пам’ять колишніх, насамперед Пересічина, — так само чинили в XI-XII ст. переселенці з Південної Русі до Північної. Назвемо для прикладу хоч би річку Трубіж і місто Переяславль у Володимиро-Суздальській Русі.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.