Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Київська Русь - Страница 36

Тисець, має припадати на 6463 (954/955) р. Текст Іакова Мніха, безумовно, тарший за “Повість временних літ” і навіть за Начальний звід. Перевірити йо-*4) цифру (15 років після хрещення) нічим, і навіть неясно, звідки Іаков черпав :вої відомості (адже писав більш ніж через сто років після подій). До всього, ж гадають, похвала Ользі є пізнішою вставкою до початкового тексту Іакова, ло датується, найпевніше, XIV ст. Щоправда, інші дослідники припускають, „о текст вставки, навпаки, є давніший за працю Іакова й складений невдовзі псля перенесення мощів Ольги до Десятинної церкви (1007 р.), Таким чином, че виключено, що не літописець вираховував свої дати на підставі тексту Іакова, * цей останній засновувався на літописних датуваннях.

Отже, в науковій літературі висловлено вагомі аргументи на користь кожної - можливих дат поїздки Ольги до Константинополя і навіть припускається, ло княгиня могла відвідати Царгород двічі.

Варто наголосити, що ідея хрещення Ольги в Константинополі не була переконанням одного тільки літописця (або ж Іакова Мніха), але підтверджується ї давньою, в тому числі сучасною тим подіям, традицією. Так званий продовжувач хроніки абата Регінона Прюмського, в якому небезпідставно вбачають то-"о самого Адальберта, що його германський імператор Оттон І відправив 961 р. 40 Києва з місійною метою, розповів про Ольжине посольство 959 р. до рранкфурта-на-Майні. “Посли Єлени, королеви ругІв, котра була хрещеною в Константинополі при константинопольському імператорові Романі...” Цю ж традицію відбив і візантійський історик останньої чверті XI ст. Іоанн Скіліца: ^жінка руського архонта, що колись вирушив у плавання проти ромеїв, на м я Ельга, коли помер її чоловік, прибула до Константинополя. Хрещена,

Рис.8.

Руська княгиня Ольга розмовляє з візантійськи: імператором Константином Багрянородним. Мініатюра мадридського рукопису Іоанна Скіл'щи

Віддавши перевагу істинній вірі, вона, удостоєна після того великої чест. повернулася додому '. В останньому тексті не може не насторожувати майж* буквальний збіг із текстом “Пам’яті й похвали Володимиру” Іакова (близью 1070 р.), котрий писав, що Ольга вирушила до Константинополя, щоб хрести тися ‘ по смерті мужа свого Ігоря, князя руського”.

Чи можна примирити дати, котрі випливають зі свідчень Константина, : літописною? Варто звернути увагу на те, що Іаков, а слідом за ним і літописець цікавляться насамперед моментом хрещення княгині, і саме з цим пов’язана їхнг дата. Натомість імператор, що нібито мав бути свідком, коли не учасником ціє події, в жодному з двох описів прийому Ольги ні словом не прохопився про Г хрещення в Константинополі. Навпаки, в складі Ольжиного посольства вік називає “священика Григорія”. Вірогідним припущенням, відтак, здається ті згідно з яким Ольга була християнкою вже до візиту в Константинополь. Мож ливо, вона хрестилася в Києві, де, як ми знаємо з тексту договору 944 р., бул. вже церква св. Іллі. Саме в ній складали присягу ті з підписантів договору Ігор.-з Візантією, котрі були християнами. Тому всупереч драматичним запевненняі^ літописця, буцімто Ольга “таємно тримала пресвітера^, можемо вважати, Щ( навіть у князівському домі часів Ігоря християни не бути рідкістю. Легенд., про хрещення Ольги в Константинополі, ймовірно, народилася пізніше, колк в християнській Русі стали цінувати долучення до авторитету столиці світ} Хрещення в Константинополі, та ще н на честь дружини першого християнсь кого імператора Константина, в цій системі цінностей було б значно престижнішим актом, ніж приватне сповідування нової релігії.

До столиці ж Імперії княгиню покликали зовсім інші турботи. Які саме?

Коли довіряти літописному переказові, Ольга залишилася вкрай незадов*. леною своїм візитом до Константинополя. Приймаючи уже в Києві грецьки: послів, вона не приховувала свого роздратування. На прохання імператора прислати йому “лшогн ДАры", вона нібито відповіла: “Ащє ты... постоніш у мене в Почайні, якожє азъ в Оулу, то тогда ти вдалгь. Справді, навіть

Судячи з дат імператорських прийомів Ольги (9 вересня та 18 жовтня) княгиня перебувала в Константинополі доволі довго. Але що так розчарувало київську княгиню? Адже вона, здавалося б, досягла всього, заради чого, на думку літописця, їздила до Царгорода: не тільки одержала хрещення від патріарха та імператора, а й щасливо уникла шлюбу. І хоча сьогодні може здаватися, що Ольга втратила свій найкращий шанс, сама княгиня, здається, була задоволена з того, як “переклюкала” наївного імператора. Втім, у переліку “дарів”, що їх вимагали імператорські посли від київської княгині, можна розгледіти справжній характер переговорів. Імператор нібито нагадував княгині обіцянку, яку вона дала в Константинополі: “Ты же гллголашє ми, яко ащє възврлщюся в Русь, многи послю ти, челядь и воскъ и скору, и воя многы вт» помощь”^. Впадає у вічі, що це, власне, перелік тих традиційних товарів, заради торгівлею котрими й укладалися русько-візантійські договори, а пункт про надання Імперії збройної допомоги входив у всі попередні трактати.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.

     

    Www.istmira.ru