Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV—XVIII - Страница 1

Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV—XVIII - Страница 1

*


Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV—XVIII - Страница 1

РНАН



СТРУКТУРА ПОВСЯКДЕННОСТІ



МОЖЛИВЕ І НЕМОЖЛИВЕ



Фернан БРОДЕЛЬ



МАТЕРІАЛЬНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ, ЕКОНОМІКА І КАПІТАЛІЗМ, XV — XVIII ст.




Основи



Фернан БРОДЕЛЬ



МАТЕР1АЛБНА ЦИВ1Л13АЦ1Я, ЕКОНОМ1КА I КАП1ТАЛ13М, XV - XVIII ст.



Том I



Fernand BRAUDEL



CIVILISATION MATERIELLE, ECONOMIE ET CAPITALISME, XVs - XVIIIs SIECLE



Tome I



LES STRUCTURES DU QUOTIDIEN: LE POSSIBLE ET L’IMPOSSIBLE



Фернан БРОДЕЛЬ



МАТЕРІАЛЬНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ, ЕКОНОМІКА І КАПІТАЛІЗМ, XV - XVIII ст.



Том І



СТРУКТУРИ ПОВСЯКДЕННОСТІ: МОЖЛИВЕ І НЕМОЖЛИВЕ



Переклав з французької Григорій Філіпчук



Київ



«ОСНОВИ»



Фернан Бродель (1902—1986) —один із найвідоміших французьких істориків повоєнного часу. Метод його досліджень історії Західної Європи полягає в розгляді деталей матеріальної бази людського життя — оселі, харчів, одягу, техніки, грошей та інших факторів, які раніше ніколи не стояли в центрі відомих економічних історій. Авторові вдається побачити помітні й малопомітні зміни в техніці, відносинах власності, символах культури, які, створивши критичну масу, привели світ до промислової революції.



Розрахована на фахівців та широке коло читачів.



Видання здійснюється за сприяння Посольства Франції в Україні та при фінансовій підтримці Міністерства Закордонних Справ Франції



Перекладено за виданням: Fernand Braudel



Civilisation materielle, economie et capitalisme, XV*—XVIII* sibcle



Tome 1



LES STRUCTURES DU QUOTIDIEN:



LE POSSIBLE ET L’IMPOSSIBLE Armand Colin 103, boulevard Saint-Michel, Paris 5е



Librairie Armand Colin, Paris, 1979. Григорій Філіпчук Український переклад, 1995.



Поль Бродель, яка також надала мені можливість створити цю книжку



ВСТУП



Коли 1952 року Люсьєн Февр доручив мені написати цей твір для щойно започаткованої ним серії «Долі світу», я, звісно, не уявляв собі, в яку нескінченну справу втягуюсь. У принципі йшлося про просте узагальнення праць, присвячених економічній історії доіндустріальної Європи. Та, не кажучи вже про те що я часто відчував потребу звертатися до джерел, зізнаюсь, що під час дослідження мене розчарувало пряме знайомство з так званими економічними реальностями в період між XV та XVIII століттями. Розчарувало з тієї простої причини, що ці реальності погано вкладаються, а то й зовсім не вкладаються в традиційні класичні схеми — ні в схему Вернера Зомбарта (1902 р.), підкріплену багатими доказами, ні в ту, що її створив Йосиф Кулішер (1928 р.); не вкладаються вони й у теорії самих економістів, що розглядали економіку ніби якусь однорідну реальність, яку можна добути з її оточення і яку, можливо, й варто оцінювати такою, якою вона є: адже нічого не можна збагнути поза числами. Розвиток доіндустріальної Європи (що розглядається відірваною від решти світу, начеб його й не існувало) постав би у вигляді її пришвидшеного вступу до раціонального світу ринку, капіталістичних підприємств і інвестицій аж до промислової революції, що поділила історію людей на дві частини.



Насправді ж доступна для спостережень дійсність до XIX ст. була набагато складніша. Звичайно, можна простежити еволюцію або, точніше, кілька еволюцій, що дотикаються одна до одної, стимулюють одна одну, навіть суперечать одна одній. Власне, визнати, що існує не одна, а кілька економік. Та, яку описують переважно,— це так звана ринкова економіка, цебто механізм виробництва й обміну, пов’язані з діяльністю людей у сільському господарстві, з майстернями, крамницями, з біржею, банками, ярмарками і, зрозуміла річ, з ринками. Саме з цих ясних, навіть «прозорих» реальностей і з легко вловимих процесів, що їх плекають, і почав складатися понятійний апарат економічної науки. Отже, вона з самого початку замкнулася, обмеживши себе якимсь обраним полем зору й виключивши з розгляду всі інші.



Але ж під ринком простягається непрозора для погляду зона, яку часто важко спостерігати за браком достатнього обсягу історичних даних; це та елементарна базова діяльність, що простежується всюди й масштаби якої просто фантастичні. Цю широчезну зону на рівні грунту я назвав, за браком кращого визначення, матеріальним життям, або матеріальною цивілізацією. Двозначність такого виразу очевидна. Та я вважаю, якщо мій погляд на речі буде прийнято стосовно минулого — як, видимо, поділяють його деякі економісти й щодо теперішнього,— то рано чи пізно знайдеться вдаліша вивіска для означення цієї інфраекономіки, цієї другої, неформальної, половини економічної діяльності, цієї економіки самодостатності, обміну продуктів і послуг у дуже короткому радіусі.



З іншого боку, над обширною поверхнею ринків, а не під нею, здіймаються активні ієрархічні соціальні структури: вони спотворюють процес обміну на свою користь, розхитують порядок, що встановився; бажаючи того, а іноді й не бажаючи, вони породжують аномалії, «завихрення» й ведуть свої справи досить своєрідним шляхом. На цьому верхньому поверсі кілька великих купців Амстердама в XVIII ст. або Генуї в XVI ст. могли здалеку похитнути цілі сектори європейської, а то й світової економіки. Таким чином, гурти привілейованих дійових осіб утягувалися в круговерть і розрахунки, про які основна маса людей не має уявлення. Так, грошовий курс, пов’язаний з торгівлею на далекі відстані й заплутаний функціонуванням кредиту, утворює складне мистецтво, відкрите в найкращому разі небагатьом обраним. Ця друга, непрозора, зона, що лежить над ясною картиною ринкової економіки й утворює ніби верхній рубіж, видається мені — і читач це побачить — переважною сферою капіталізму. Без неї капіталізм немислимий; він міститься й розквітає в ній.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.