Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Повернення отаманів Гайдамацького краю - Страница 2

Великий подвиг Романа Коваля в тому, що він, витягнувши з-під окупаційної цензури десятки прикладів героїчної самовідданої боротьби супроти московських окупантів упродовж 1920 - 1930-х років переконливо доводить: ідея незалежної України - це ідея Наддніпрянської України, це ідея всіх українців від річки Латориці до річки Дону. І тому хай не намагаються московські шовіністи вбивати клин поміж східняками і західниками. Ми - єдиний народ, єдина нація!

Літо 2001 року. Хмельницька область, Летичівський район, село Сах-ни - один із центрів Подільської повстанської групи Якова Гальчевсь-кого. Вшановуючи одного з найталановитіших отаманів, обласна організація Української республіканської партії під керівництвом Богдана Те-ленька за сприяння місцевої влади насипала високу могилу і поставила на ній великий дубовий хрест, вмонтувавши меморіальну плиту з таким написом: “Борцям за Українську державу світлої пам'яті отамана Якова Гальчевського подільських повстанців-сахнівчан, які полягли за волю рідної землі”. Республіканці запросили районну (був присутній заступник голови Летичівської райдержадміністрації А. Мазурко) та сільську владу, селян і провели урочистий пропам'ятний мітинг-реквієм. Вів його голова сільської ради села Сахни.

Біля пам'ятного хреста - козаки з державними прапорами. Лунає Державний Гімн, його звуки луною відгукнулися в сусідньому лісі. Потім - цікаві виступи про славного отамана. Виступали представники районної влади, учасники Визвольної боротьби інших епох, вчителі, козаки. Цікавим і пристрасним був виступ краєзнавця, члена Історичного Клубу “Холодний Яр” Володимира Вовкодава з с. Карлелюкового. Виступив і я. Наголосив на обов’язку сучасників завершити справу творення незалежної держави, за яку так завзято боролися повстанці Гальчевського, зокрема і сахнівські козаки.

Великий зоір селян, учителів, школярів уважно слухав промовців, шанобливо дивився на високу могилу з високим дубовим хрестом і, напевне, як і я, вимовляв подяку: “Дякую тобі, славний лицарю роду нашого українського, що ти поклав своє життя без останку на службу Україні. Це ти підтримав у нашому народі віру в можливість незалежного державного існування. Це ти своїм життям надихав наступні покоління на боротьбу за волю України. Без тебе не було б нашої перемоги 24 серпня 1991 року, тож вічна слава тобі, наш славний козаче!”

Хтось приніс на урочистий мітинг із десяток книжок Романа Коваля про Якова Гальчевського. Десятки рук потягнулися до них, щоб припасти до джерела знань тої частини нашої історії, яку окупанти пильно ховали від нас упродовж трьох сторіч.

Дякую тобі, мій друже Романе!

Левко ЛУК’ЯНЕНКО

Листиу листщ листи..

Видати збірку радіопередач “Отамани Гайдамацького краю” мене спонукали листи читачів. Отож і почати книгу хочу, опублікувавши ці листи, принаймні частину з них. Прислухаймося до думок небайдужих.

Я завжди вірила

Ви розкриваєте сторінку нашої історії, в яку я завжди вірила. Не могла героїчна історія нашого народу зупинитися на запорозьких козаках.

Вірю у світле майбутнє українського народу. На мій погляд, Ваші матеріали повинні вивчатися в українських військових закладах...

Алла КЛИМЕНКО м. Конотоп Сумської обл.

Невже були такі люди?

Інколи бере сумнів: невже були такі люди, що роками, в холод і голод, ризикуючи власним життям, виборювали волю і незалежність Батьківщини?!

Гарно було б зняти фільм про отаманів Гайдамацького краю... Та чи пропустять його на екран ті, проти дідів і батьків яких так завзято боролися отамани?!

Олекса ПУГАЧ, краєзнавець м. Полтава

Не виконали ми Заповіту Тараса

Слухаю передачі “Отамани Гайдамацького краю” і плачу. Страшенно серджусь на себе, але нічого не можу з собою зробити. Боже праведний, це ж скільки у нас невідомих героїв! Порівняйте з сучасними назвами вулиць - за малим винятком це імена наших поневолювачів або тих, хто не має жодного стосунку до України. Мене оточили Котовські, Воровські, Кірови, Лібкнехти, Цеткіни, Сакко та Ванцетті і багато-багато інших. Виходить, не виконали ми Заповіту Тараса - не порвали ще кайдани!

Якби моя воля, я б видав цикл радіопередач окремою книжкою, під такою ж романтичною назвою, або - як варіант - окремим розділом у підручники новітньої історії України.

Ярослав ГОШОВСЬКИЙ м. Коростень Житомирської обл.

Нарешті ми починаємо розуміти

Часто слухаю радіопередачі “Отамани Гайдамацького краю”. Шкода, що їх не започаткували раніше, в перші роки незалежності України. За

Допомогою таких передач радіослухачі мають можливість пізнати нашу історію, досі поставлену з голови на ноги. Нарешті ми починаємо розуміти, що ті, кого совєтська пропаганда називала бандитами, насправді є героями - борцями за волю України супроти російсько-більшовицьких орд.

Автор передачі не читає, а розповідає живою пристрасною мовою фактів, спонукаючи слухача глибоко переживати почуте. В автора передачі все це виходить на високому емоційному рівні. Як тільки звучить російська мова, то вже зрозуміло, - це говорять російські більшовицькі окупанти та їхні зрусифіковані українські прислужники-яничари. Розповідь настільки предметна, образна, що створюється враження, ніби автор сам був свідком цих подій.

Для мене, жителя Західної України, такі передачі мають значення ще й тому, що вони підтверджують той факт, що боротьба ОУН і УПА проти тоталітарного режиму була прямим продовженням тієї боротьби, яку вели повстанці Гайдамацького краю.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.