Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Повернення отаманів Гайдамацького краю - Страница 7

Московській комуни* вдалося-таки вибити пам’ять про захисників Батьківщини. А ще комуни’ вдалося провести серед нашого народу селекцію у гігантських масштабах, винищивши всіх українців, що виступали або могли виступити в обороні національної гідності, незалежності, самостійного життя, натомість привівши до влади завезених із Московії росіян (або вирощених уже тут манкуртів).

Тому тепер гостро стоїть проблема виховання нового покоління українців, і саме для цього необхідна правдива історія України, яку допомагає писати Історичний Клуб “лолодний Яр”. Працю, яку він здійснює, мусив би виконувати Інститут історії НАН України...

Вважаю, що треба все зробити, аби реабілітувати національних героїв і в належний спосіб вшанувати їхню пам’ять - поставити пам’ятники, відкрити музеї, увічнити їхні імена, відобразити їхні діяння у підручниках. Для цього готовий докласти і свої зусилля.

Хай щастить вам у надзвичайно важливій роботі.

Анатолій ГОРІЛИЙ, професор, зав. кафедри економіки і соціології праці Тернопільської академії народного господарства

М. Тернопіль

Гіркота і сум

8 грудня 2000 р. у Запорізькому державному університеті відбувся захист моєї дисертації “Селянські повстання в Правобережній частині УСРР у 1921 - 1923 рр. (за матеріалами петлюрівського руху)”. Незважаючи на успіх, відчуваю, що справу не закінчено. Навіть під час захисту дисертації, попри досить толерантну атмосферу дискусії, я відчув, що не досягнув головної мети роооти - так і не переконав членів спец-ради в тому, що петлюрівське повстанство - це не бандитизм, а один із найгероїчніших етапів української національно-визвольної боротьби. Мені закидали, що я з бандитів хочу зробити героїв.

Гіркота і сум, біль за тих, хто поклав голову за волю України, але так і залишається з більшовицьким тавром бандитів, залишились у моєму серці.

Павло СТЕГНІЙ, к. і. н. м. Кременчук Полтавської обл.

Потрібна зброя у боротьбі

У школах України про визвольну боротьбу українського народу розповідають побіжно і прохолодно. Тому такі передачі, як “Отамани Гайдамацького краю” особливо необхідні вчителям зі східних областей України, бо їм потрібна зброя у боротьбі за перевтілення покоління духовно скалічених дітей у покоління патріотів нашої держави.

А. ОЛЕЩУК, Є. РИЖИЙ м. Миколаїв

Радіопередача “Отамани Гайдамацького краю” є для мене джерелом правди про минуле в чорному російськомовному болоті, в якому опинилась Україна. Продовжуйте активно і сміливо відновлювати історичну правду про боротьбу українців за Українську державу, бо це є необхідною умовою усвідомлення кожним українцем своєї відповідальності за утвердження національної державності.

Олександр ФЕДОРЕНКО м. Київ

Як хочеться надолужити

Слухаючи передачі “Отамани Гайдамацького краю”, виникає сумна думка: яка героїчна (і водночас трагічна) історія України, а ми майже нічого не знали про неї. Як хочеться все це надолужити...

Віталій ФЕДОРОВСЬКИЙ м. Харків

Прохання продовжувати

Намагаюсь слухати передачі Українського радіо історико-патріотичного і пізнавального змісту. У зв’язку з цим хочу сказати кілька слів про прекрасний цикл передач “Отамани Гайдамацького краю”. Царські і більшовицькі історики зробили все можливе і неможливе, щоб спаплюжити історію України і замінити її спеціально створеними брехливими міфами. В результаті наші люди в більшості не знають правдивої історії України, її героїв. І часто оцінюють події минулого свого народу з погляду наших недругів і загарбників.

В. ЯКОВЕНКО, викладач університету м. Київ

Українська енциклопедія в ефірі

Мені здається, що працівники Українського радіо здійснюють великий духовний подвиг. Якби ж таким було наше телебачення! Радіопередачі для мене як українська енциклопедія в ефірі. Зокрема, цікавими і зворушливими є передачі “Отамани Гайдамацького краю”. Шкода, що не маю кишенькового радіоприймача, аби слухати передачі, куди б не йшла.

Леся БІЛИК м. Зборів Тернопільської обл.

Чекаю на повернення отаманів

Щиро вдячний за цикл передач “Отамани Гайдамацького краю”. Сподіваюсь, що автор знайде можливість видати такий цікавий і змістовний матеріал. Зичу творчих успіхів і чекаю на повернення нових отаманів!

Степан МОХОВИК м. Тернопіль

Ділюся думками

Я - інвалід першої групи із зору і з великим задоволенням слухаю по радіо передачі “Отамани Гайдамацького краю”. Намагаюся не пропустити жодної передачі. З приводу почутого про боротьбу українського народу ділюся думками з друзями, які живуть у Києві, Одесі, Донецьку, Луганську, Львові, у селах, з моїми родичами, які живуть коло с. Пи-липчи, звідки отаман Галака.

У мене склалося враження, що ці передачі слухає вся Україна - і не дивно, адже вони змістовні, цікаві, патріотичні, просвітлюють наші серця і голови...

Петро КУДРИК м. Київ

Де ж воно ділося?!

Ваші розповіді про величезні сили українських повстанців, про видатних отаманів, про червоних окупантів, у яких земля горіла під ногами, збурювали велике сум’яття у моїй душі. Де ж воно ділося - те наше величезне українське військо? Що воно лишило після себе, окрім загублених могил та давно зотлілих у них українських звитяжців?

Священик Петро ШАТИЛО м. Кривий Ріг

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.