Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

“Славний для всіх часів чоловік”: князь Костянтин Іванович Острозький - Страница 10

Руські літописці називають дату втечі князя - 25 вересня 1507 р.64. Натомість, польські автори вказують, що 25 вересня він вже прибув до Вільно, притому із загоном татар65. Якби інформація про татар підтвердилася, можна було б зовсім інакше відтворити обставини втечі князя. Однак належних документальних свідчень з цього приводу немає.

У Великому князівстві Московському Острозький отримав земельні володіння, його ввели до Ради великого князя (Боярської Думи) й, врешті, доручили військову виправу проти “супостатів” татар на Сіверщині (ймовірно, саме це стало приводом для твердження про втечу Острозького із загоном татар). Перебуванням на прикордонні із ВКЛ князь скористався для втечі. Легенду щодо обставин втечі передає Каспар Несецький: слуга князя поїхав визна-ченим шляхом попереду господаря, а набожний Острозький у простому одязі зайшов у церкву помолитися. Тим часом погоня, яка мчала за втікачем, не підозрювала, що він може піти в церкву, в публічне зібрання, й попрямувала за слугою князя. Острозький чув, як про нього питали у прихожан у церкві, а відтак поїхав іншим шляхом і успішно перетнув кордон66. Сам князь Острозький явно очікував чуда - звільнення. Про це дізнаємося з листа його сина Іллі, написаного вже після смерті батька 31 серпня 1531 р. Виявляється, Костянтин Іванович “будучи у везеньи неприятеля нашого московского обецал дати на митрополию Киевскую ку церкви святое Пречистое у Вильни имение свое отчизное Здетель, яко ж был и дал”67. Отже, у в’язниці гетьман звертався за чудодійною допомогою до Богородиці, зокрема до її віденського чудотворного лику в Пречистенському соборі. Це дуже показова обставина для характеристики релігійності князя. Притому її “закритої”, неоприлюдненої сфери. Вдалу втечу з полону й повернення у ВКЛ гетьман вважав поміччю Богородиці, й тому виконав свою обітницю. Наголосимо, йшлося про маєток в етнічній Литві, яким він особливо опікувався й забороняв своїм потомкам його продавати, отже, офіра була досить висока в очах самого Острозького. Ілля згодом, як зазначає вказаний документ, виміняв Здитель на інші свої материзні маєтності та повернув до володінь Дому.

Легенда про чудесне спасіння знову повертає читача до ідеї Бо-гохранимості княжого Дому та одного з його чільних представників. Однак мовчанка у літописах, зокрема у місцевому Волинському, про перебування в полоні та втечу князя з московського ув’язнення вказує на те, що інформація про цей період його життя була “закритою” навіть для клієнтів та слуг Острозьких. Лише “Літопис Рачинського” вмістив коротку фразу: “Князь Костентин Иванович Острозскии з везеня з Москвы прыбег до Литвы в лето Божого нароженя 1508”68. Дата в літописі вказана неправильна, оскільки вже 25 вересня 1507 р. Острозький був у Вільно69. Зда-еться, тільки особистий секретар королеви Бони, Станіслав Гур-ський, отримав певну інформацію про “московський період” життя великого гетьмана. Леон Божаволя-Романовський невідомо на яких підставах стверджував, що Острозькому допоміг втекти Оста-фій Дашкевич, який прибув до Москви саме з такою таємною метою і вивів князя “татарським шляхом” у Литву70.

Божа поміч на втечу кн. Острозького постулувалася нарівні короля Жигмонта І. У привілеї панові Федору Янушевичу від 23 грудня 1507 р. король і великий князь зазначав: “И тыми разы, как князя Костянтина Ивановича Острозского Бог вынесъ зъ рукь неприятеля нашого великого князя Василя Ивановича московского и до нас приехал”. Цим привілеєм у Янушевича відбиралося та поверталося кн. Острозькому староство луцьке та маршальство волинське, а Янушевич отримував володимирський замок та монастир Св. Спаса71. У привілеї 1527 р. щодо звільнення Острозького від сплати мита за коломийську сіль Жигимонт І знову зазначав: “У руках не-приятельських тяжку неволю московську витерпів, змагаючись за вітчизну, і там кілька років в увязненні мучився, нарешті по виходу з неволі з Божою поміччю незлічиму звитягу над москвою, татарами та іншими неприятелями нашими вчинив”72. У цьому випадку Божа поміч виявлена у подвійному ключі: втеча з полону і подальші перемоги над неприятелями. Версія про “чудодійну втечу” Острозького стала майже офіційною - її повторив і хроніст Бернар Ваповський: гетьман “з московської в’язниці дивовижним чудом...утік”73. Авторитетними “королівськими вустами” і сам полон гетьмана перетворився на подвиг. У підтверджувальному привілеї на Дубно та магдебургію місту від імені Жигимонта І вказувалося, що Острозький “за нещасливим випадком через московитів був захоплений і вісім (!) років у тяжкому і незносному ув’язненні сидів, бажаючи ліпше переносити незносні муки, аніж на милість здатися, готовий був і смерть прийняти, аніж стати на службу до неприятеля, і в тій позиції та вірі показав себе твердим, аж поки від того неприятеля на свободу вирвався і до нас у ойчизну свою повернувся”74.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.