Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

“Славний для всіх часів чоловік”: князь Костянтин Іванович Острозький - Страница 5

З часу народження аж до 1486 р. джерела не зберегли жодних згадок про публічну діяльність Костянтина Івановича. Можна зазначити лише декілька документів про продаж маєтків князям Михайлу та Івану Острозьким: 1474 (або 1489) р. від пані Феді (дружини Федька Денисовича) с. Велю (за 50 коп); 1481 р. від Лукерії (дружини Ігната Боровикова) с. Пьян (за 30 коп). У цих та інших документах брати виступають спільно, всі маєтки вони набувають на двох, що, ймовірно, демонструє опіку старшого Михайла над Костянтином і їх досить приятельські та довірливі стосунки. Показовим є, наприклад, документ від 7 травня 1486 р., яким обидва князі допускали до половини Межиріч дружину Івашка Охрімови-ча, доньку Яна Чаплича, котрий їх батькові (кн. І. Острозькому) у 1466 р. продав Голче, отримав двір у Межирічі та 30 коп грошей і мав служити Острозькому разом із родиною (“Маю с того именья князю его милости служити вечно до моего живота и дети мои мают его детям служити вечно, а не маю отхылен быти никуды с тым именем от его отчизны от Острога, а не маю ни продати, ни от-дати, ни замените, ни по души отдати..а коли бых я хотел от князя его милости проч ехати, албо дети мои не хотели бы его детям служити, тогды я и дети мои мают ехати куды хотят, а тот двор Ме-жирич и тое село Гольче мат князю его милости вечно быти и его детям”; документ підписало аж 18 свідків19), але згодом вийшов з підданства Дому. Тепер сини князя Івана Васильовича спільно дозволяли Белусі з чоловіком та дітьми знову поселитися в Межирічі й служити їм20. Через рік (10-11 березня 1487 р.) обидва Острозькі надали таке право “вечно и непорушно” усій сім’ї покійного Яна Чаплича - його дружині Тетяні, донькам Марії та Белусі з чоловіком Іваном Охрімовичем, та “онучатам потом бывшим”, котрі всі мали “с того именя служити неотступно, а не мает быти отхильна нигде от Острога, нижли мает нам с того именя служити вечисто”. Цю службу родина Чаплича мала нести на користь “князю Михаилу и князю Костентину Ивановичом Острозким с того именя... неотступно”. Виданий у Луцьку лист був засвідчений значними особами21. Острозькі проявляли милосердя до сім’ї покійного Яна Чаплича, хоча він сам свого часу залишив службу в кн. Івана Васильовича - “поехал от отца нашого проч”22. Цікавою є початкова фраза документа, яка засвідчує ініціативу Михайла щодо складання саме двоіменного листа: “А се я князь Михайло и князь Костан-тин Иванович Острозскии”23. Востаннє обидва брати спільно купували маєток Гриба Івашенцевича Тороканів у Луцькому повіті 16 червня 1488 р.24. Можливо, народження спадкоємця у Михайла призвело до розділу маєтків братів (за інформацією хроніки Ігнатія Стебельського 1783 p., Михайло мав доньку Марусю чи Марушу, яка вийшла за Матвія Єловича/Єловицького, та сина Романа, котрий загинув у битві з татарами на очах дядька в 1516 р. під Бузьком - згадки про це є у Ваповського та Стрийковського25)? Втім, ще в 1489 р. при королівських роздачах у Кракові ЗО коп з мита во-лодимирського було надане на обох братів, крім того, тоді ж “Ост-розских князей слузе” Салтану було дано 3 копи грошей з мита луцького (отже, і цей слуга служив двом господарям водночас)26, а 1494 р. вел. кн. Олександр надав Полонне знову обом братам Ост-розьким27. Томаш Кемпа пише про поділ батьківщини між братами в 1496 р. - цим роком датований привілей вел. кн. Олександра одному Костянтину на Здолбицю і Глинське28.

Загалом, перші двадцять шість років життя Костянтина Івановича залишаються “в темряві” невідомості (якщо не рахувати перерахованих майнових справ). І хоча це був найцікавіший час становлення особистості та набуття різностороннього досвіду, ми вперше “зустрічаємося” з князем при дворі короля Казимира IV лише 1486 р.

“ПІР ІАННІБАЛ”: КНЯЗЬ-ВОЇНІ ПОЛКОВОДЕЦЬ

Омаш Кемпа вважає, що юнацькі роки Костянтин провів при



Дворі великого князя і короля Казимира, у військових виправах батька проти татар, де й здобув перший військовий досвід у військах королевича Яна Ольбрахта (1486-1491 рр.)29* За даними Г. Сага-новича, з 1486 р. Костянтин перебував “бакалавром” троїцького воєводи Мартіна Гаштовта, але особливо добрі стосунки він зав’язав із маршалком Волинської землі Петром Білим-Кішкою (пізнішим великим гетьманом литовським). У 1491 р. Острозький у війську Семена Гольшанського побивав татар під Ізяславом30. Після смерті Казимира IV Ягеллончика (1492 р.) і встановлення влади Яна Ольбрахта (в Польщі, 1492-1501 рр.) та Олександра (у ВКЛ, 1492-1501 рр., король 1501-1506 рр.) Костянтин служив Олександру, оскільки його маєтки перебували на території ВКЛ. Під час литовсько-московської війни 1492-1494 рр. разом із братом Михайлом він був активним учасником воєнних дій і за визначні успіхи брати отримали від вел. кн. Олександра Полонне (квітень-травень 1494 р.)31, а 10 червня 1496 р.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.