Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Старосвітське панство - Страница 13

Герб Запорозького війська кінця XVI - середини XVII ст. як символ Української Речіпосполитої.

Значкового, яким перебувати під бунчуком і при полкових хоругвах, а бунчук жалуємо Ми гетьманові на знак його звитяги з своїм військом над азіатичним народом, від якого і цей клейнот здобутий працею гетьманською і кровію козацькою”. Вперше в українській історії 1576 року польський король вручає українському гетьманові Вишневецькому клейноти - булаву або жезл державного правителя, знамено з гербом Білого Орла і бунчук. Стефан Баторій затверджує гетьманську печатку з гербом із зображенням лицаря з самопалом з ковпаком на голові навскіс і рогом збоку(121). Українські гетьмани визнаються репрезентантами і військовими правителями Української республіки. Баторій додає до українського генералітету двох генеральних осавулів і одного генерального бунчужного, а в полки призначає по одному судді і писарю. Місцевим шляхетським сеймикам (Київському, Брацлавському, Волинському, а згодом і Чернігівському) надане виключне право обирати чиновників Трибуналу. Український Трибунал збудовано у вигляді міністерств. Змістовно дослідити характер його діяльності неможливо, бо актові документи були знищені ще за часів Хмельниччини. На момент утворення, тобто 1579 року, Український Трибунал складався з семи департаментів:

1-й - з них означав верховний уряд і звався

Генеральною канцелярією з верхньою апеляцією, звідки виходили гетьманські універсали і всі накази;

2-й - Генеральний міський суд;

3-й - Генеральний земський суд;

4-й - Комісаріат з ревізії підкоморських

Справ, до складу якого входила Дирекція над громадськими будовами, шляхами і переправами;

5-й - Скарбова канцелярія, яка відала

Національними прибутками і видатками;

6-й - Військовий регімент - міністерство

З управління реєстровим козацтвом і іншими українськими військами;

7-й - Ревізійний комітет над скарбовими

І військовими рахунками з фіскальством над чинами і адвокатами.

З часом гетьмани набувають новий ступінь самостійності (право міжнародної діяльності, культура), разом з чим збільшується кількість трибунальських урядів. Гетьман отримує право надавати військове шляхетство з умовою затвердження у Варшаві. Деякі відомості про діяльність Українського Трибуналу знаходимо серед польських коронних архівів. Так, 1590 року Вальний Сейм розглядає питання про діяльність Трибуналу і вносить положення до Конституції про вирішення судових позовів поміж козаками, з одного боку, та українською шляхтою і державцями. Довідуємося, що щорічно на початку діяльності Трибуналу депутати від шляхетства в Трибуналі обирають інстигатора (прокурора).

Дозорці (наглядачі приватних маетностей) передають інстигатору докладні відомості про позови і характер правопорушень. Далі трибунальський маршалок наглядає за чинністю подання позовів до трибунальських судів, які перебувають під юрисдикцією старости. Коронний підскарбій сплачує дозорцям витрати відповідно до вказаних реєстрів*122*- 3 діяльністю Українського Трибуналу пов'язані імена гетьманів Федора Богданка, Павла Підкови, Якова Шаха, Михайла Ружинського, Павла-Северина Наливайка, Самійла Кішки, Петра Конашевича-Сагай-дачного, Михайла Дорошенка, Григорія Чорного, Івана Кулаги-Петражицького. В тогочасній українській автономній державі вся повнота влади належала шляхетському стану, тому форму правління визнаємо як шляхетську республіку. Різні трибунальські уряди мають очевидну політичну орієнтацію. Якщо в Генеральній канцелярії головує український гетьман, то Військовим регіментом, також підпорядкованим українському гетьманові, опікується коронний гетьман. Обрання українського гетьмана проводиться реєстровим козацтвом після обговорення кандидатур місцевим шляхетством з обов'язковим представленням польського коронного гетьмана для затвердження королеві. Середньовічний придворний королівський історик Теодор Завацький наводить низку документів з діяльності Українського Трибуналу. В наказі Сигиз-мунда третього 1607 року сказано про переписання земських книг в Україні. Для цього, каже король, обивателі мусять оплатити працю земського писаря, якого “в Трибуналі воєводств Київського, Волинського і Брацлавського призначено” як шляхетського депутата. Король наголошує, що такою працею мусить займатися “ТгуЬипаІ ісіі”.(123) В Конституції 1611 року сказано, якщо “на осідлих маетностях людей шляхетського стану в українських воєводствах козаки незаконно володіють добрами, то такі справи потрібно вирішувати в Трибуналі”.(124) Наведемо ще один документ з діяльності українського уряду. В універсалі гетьмана Григорія Изаповича від 20 січня 1607 року сказано: “Як вірні слуги короля Його мості пана нашого і Речіпосполитої, не бажаючи не дбати про обов’язки наші лицарські, доносимо нашу пересторогу до відома Вашої милості як (голови) уряду українського, щоб у Вашої милості вважалися дбайливими (в лепшей опатрености быти рачили) і не зневажали замислу бусурманського, про що є певні відомості. Чекаємо, щоб Ваша милість без затримкм виконали обов'зок своїх урядів і надіслали до інших українських міст і далі на волость, і самі піклувалися як уряд України”.*125*

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.