Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Старосвітське панство - Страница 5

До часу Люблінської унії українське подніпровське шляхетство бере участь у Литовському Сеймі. Партикулярні сеймики укладають статутові грамоти з викладенням власних і місцевих прав, які подають королеві. Наприклад, 1501 року Волинський сеймик приймає грамоту про права Волинської землі і про порядок су-дівництва.*341 1529 року на Віленському Сеймі депутати київського шляхетства прохають польського короля підтвердити права і привілеї Київської землі, бо старі привілеї королів Казиміра, Олександра і Сигизмунда згоріли в Бересті у п. Івашки Горностаєвича, де були “заховані”. У відповідь 1 вересня 1529 року Сигизмунд старий видає підтверджувальний привілей. 1554 року на Віленському Сеймі волинське шляхетство прохає короля ввести в краї посади повітових суддів і присяжного писаря та підпорядкувати повітовій юрисдикції радних панів княжат і панят, які володіють маєтками на Волині, але в краї не судяться; що і було задоволено*351 На Віленському Сеймі 1565 - 1566 років волинські посли звертають увагу на розподіл місць на Сеймі (“між ними і панами

Тивунами Жомонтської землі, хто з них у раді посполитій на Вальних Сеймах першими мусять бути”). Король відкладає питання.*361 На Сеймі 1568 року володимирська шляхта висловлює невдоволення ставленням короля Сигизмунда Августа до земського суду. Сутність супліки була в тому, що на попередньому Городенському Сеймі володимирські посли оскаржили суддівство Богдана Костюшковича, якого вони не обирали, проте король підтвердив легітимність суддівства.*371 Королівські листи сеймикам, як правило, починаються так:  “князям, панам і всім

Землянам, шляхті, нашому лицарству, обивателям Володимирського повіту” (Жиг-мунта від 15 липня 1568 року). В листах також згадуються “земські врядники” і “пани державці”. В королівському універсалі від 15 жовтня 1566 року київській шляхті з запрошенням на Берестейський Сейм наказується “у вказаний день з'їхатися до Києва на повітовий сеймик.” Сигизмунд каже “відповідно до Статуту обрати двох осіб, бачних і спритних, яких зу-польною міццю спільно з усіма станами відправити на Вальний Сейм. Інших з'їздів у повіті у земських справах після цього сеймику не маєте права проводити”.*381 Віхою становлення шляхетської Речіпосполитої було урівняння прав литовського і українського шляхетства з польським. Одним з таких документів є королівський привілей від 7 червня 1563 року: “Наказуємо і бажаємо, щоб віднині не тільки пани шляхтичі та їхні нащадки всіх країв нашої держави, які є в послуху до римської церкви, предки яких отримували клейноти від Польської Корони і шляхетські герби, але й інші лицарські шляхетські чини литовського і українського (руського) народів, навіть якщо їхні предки клейнотів і гербів від Польської Корони не брали, аби були тільки віри християнської, щоб вони всіма тими дарованими привілеями, наданими вольностями та земським правом віднині й назавжди рівномірно користувалися й їх використовували, навіть якщо чиїсь предки клейнотів або гербів не брали від Польської Корони, вказано все вищезазначене віднині й назавжди рівномірно використовувати і своїми вольностями користуватися так, як до цього часу чин лицарський шляхетський обох народів литовського і українського (руського) користувався саме так, щоб віднині обиралися до будь-якої гідності і на будь-які посади в чини сенаторські, придворні і земські не тільки чини, які перебувають в послуху до римської церкви, а рівномірно всі лицарського чину і шляхетського роду чини литовського і українського (руського) народів, аби були люди віри християнської, і Ми, король, за заслуги і по гідності кожного з них будемо з Нашої милості призначати на високі посади і возводити в поважну гідність”.*391

Задовго до Люблінської унії українське шляхетство прагне перейняти польські шляхетські традиції, визнані тоді найблискучими і найго-норовішими в Європі. З часів Володислава Ягелла українські князівські роди починаючи з Острозьких отримують рівність з польськими шляхтичами, які нерідко приписують перших до своїх гербів.*401 1434 року король Володислав третій Варненчик не тільки урівнює подільську і галицьку (rusku) шляхту в правах з польською, але і надає західноукраїнському шляхетству низку пільг.*411 У вересні 1551 року на Віленському Сеймі польські посли разом із делегатами українського шляхетства вимагають приєднання до Польського королівства Підляхії, Волині, Київського і Сіверського князівств.*421 Насамперед, були враховані потреби українського шляхетства, коли на Люблінському Сеймі українські землі вилучено від литовського послуху і приєднаніо до Польського королівства. При цьому Україна отримувала широку автономію, а українське шляхетство бажане право розбудови власних державних інституцій. Особливо активно підтримали акт волинські депутати. Київське, брацлавське і волинське шляхетство на Сеймі були переконані, що українське панство в Короні (вишенське, галицьке подільське) має більше прав, аніж вони в Литві. Українські магнати підтримують короля. Виникає непорозуміння з литовськими магнатами, які навіть покинули Сейм. Король звертається до сеймиків Литовського князівства. Обіцянками рівних громадянських прав, діяльної участі в спільному Сеймі і допомоги Польського королівства в обороні східних литовських кордонів він задовільняє українську і литовську шляхту.*431 Українське шляхетство складає присягу. 22 травня 1569 року виступає в Сенаті від волинського шляхетства князь Костянтин Вишневецький: “Прохаємо, аби ми були зіставлені при своїх вольностях, щоб вони не порушувалися, а полишені були як шляхетним людям. Заявляємо Вашій королівській мості, що ми пристаємо вільними й незалежними людьми з тим, щоб ми не були понижені в наших шляхетських чеснотах, бо ми є настільки шляхетним народом, що не допустимо першості ніякому іншому народу в світі, чуючи себе в шляхетстві рівними з кожним іншим народом. Тим більше, у нас є князівські роди, які мають особливу славу і честь вже зі свого походження. Тому прохаємо, щоб вони були заховані в своїй честі, себ-то аби не були зрівняні з шляхетським загалом Корони. Також будучи різних релігій, насамперед грецької, тому прохаємо нас не принижувати і до іншої релігії не примушувати”.*441 Від імені київської шляхти складає присягу в Сенаті перед королем київський воєвода князь Костянтин Острозький. В щоденнику Кояловича читаємо: “Маршалок Посольської палати промовляв до короля, вказуючи королеві давні, ясні документи, що Київ і Київське князівство належали до Корони”.(45)

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.