Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

УКРАЇНА ПІД ТАТАРАМИ І ЛИТВОЮ - Страница 1

Україна крізь віки

УКРАЇНА ПІД ТАТАРАМИ І ЛИТВОЮ


Україна крізь віки

О. В.Русина

УКРАЇНА ПІД ТАТАРАМИ І ЛИТВОЮ

Ш

Том 6

К

Д И&икбниіий Юг'ч

Альтернативи

Київ - 1998

Національна академія наук України Інститут історії України НАН України

На замовлення Міністерства України у справах науки і технот


Творчий задум та загальна редакція академіка Національної академії наук України В. А.Смопія

Русина

Олена

Володимирівна


О. В.Русина Україна під татарами і Литвою - К.,

Видавничий дім "Альтернативи", 1998. - 320 ст(

Шостий том 15-томного видання "Україна крізь присвячений одній із найменш висвітлених у літературі епох української історії— часові од Батисвої навали (1239-1241 рр.) до Люблінського сейму (1569 р.).

Всім, хто цікавиться історією України.

Керівник видавничого проекту М. Шлаковатий Відповідальний за випуск С. Павловський

Художнє оформлен я комп'ютерна верстка - дизайн-студія «Коваль»

ISBN 966-7217-26-4 ISBN 966-7217-56-6 (том 6)

© О. В.Русина, 1998 © О. Коваль, П. Тяпко, дизайн, 1998 © Видавничий дім «Альтернативи», 1998

ВСТУП

Доба, якій присвячено дану книжку, складається з двох періодів, умовно званих "татарським" і "литовським”. У ті часи історичне життя на теренах України1 еволюціонувало під впливом зовнішніх чинників — монгольського завоювання та литовської експансії. Внаслідок першого сформувався режим залежності українських земель від Золотої Орди, другий призвів до включення більшост з них до складу Великого князівства Литовського — поліетнічної держави, що постала на руїнах Київської Русі. Втім, між цими двома періодами немає чіткої межі. Просування литовців на українські обшири відбувалося за умов збереження їхнього підданства Орді, а скасування цієї залежності не призвело до усунення "татарського фактора": Кримське ханство, один із уламків Золотої Орди, й надалі визначало демографічні та суспільно-економічні процеси в окресленому регіоні.

Загалом обидва ці періоди охоплювали понад триста років — від Батиєвої навали (1239 1241 рр.) до Люблінського сейму (1569 р.), за рішеннями якого українські землі ввійшли до складу Польської Корони, котра тоді ж об'єдналася з Великим князівством Литовським у Річ Посполиту (акт, знаний як Люблінська унія)2. Ці три століття нерідко звуть "темними віками" втчизняної історії. Це визначення є особливо доречним щодо кінця XIII - другої третини

XIV ст., оскільки події, котрі відбувались у той період, подеколи практичне піддаються реконструкції, хоча саме тоді, за словами М. Грушевськс "пройшли переміни важні, глибокі, які відмінили тутешні обставини глиб й сильно в порівнянні з ранішим, досить добре нам звісним, життям київсь часів". Це, власне, й становить один із парадоксів тієї доби, про яку ми знає значно менше, ніж про давніші, давньоруські часи.

Що ж до ХУ-ХМ ст., то вони здебільшого розглядаються як малознач чи, за визначенням М. Грушевського, "переходові до того культурного і с пільного національного українського руху, що розпочався при кінці XVI віь Й справді, тогочасне "тихе і малозамітне життя української суспільності" бл не на тлі бурхливих подій кінця ХМ-ХУІІ ст. Однак саме його неквапний пп зрештою, обернувся тим вибухом суспільної енергії, що стався на зл< ХУІ-ХУІІ ст., і тими революційними зрушеннями, які кардинально змінк переб г вітчизняної історії.

Утім, не варто впадати в іншу крайність і розглядати литовську де у відблисках Хмельниччини, з погляду суперечностей, продукованих суслі, ною практикою пізніших часів. На подібну екстраполяцію подеколи хибува історики XIX ст., змальовуючи Велике князівство Литовське як "протиприрі не сполучення різнородних елементів, нежиттєздатне утворе ня, що йс роздирали соціальні й національно конфесійні суперечності та яке в з кінця XIV ст., з часів унії з Польщею, ступило на шлях занепаду й за/ белі" (М. Кром).

Зрештою, науковці відмовились від умоглядних схем і пошуку антагон тичних національних "начал" (чи навіть "партій") у ХІУ-ХУ ст. Подоланню ц хибних тенденцій сприяло розгортання конкретно-історичних дослідже на основі ґрунтовного вивчення всього масиву синхронних джерел. Пра що постали на зламі ХІХ-ХХ ст., заклали підвалини сучасної литуаністик На жаль, за радянських часів цю історіографічну традицію було, по суті, пер рвано; не дивно, що й у суто академічних дослідженнях події литовськ доби нерідко спримітизовувались і перекручувались, а їхні учасники, залежі від поточної кон'юнктури, знеславлювались чи міфологізовувались. Цілке очевидно, що появу нових міфологем здатна унеможливити лише активізаь литуаністичних студій; сприяти поглибленню відповідного наукового інтере й покликана наша книжка.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.

     

    Www.istmira.ru