Добро пожаловать!
логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя

Як і коли почала формуватися українська нація - Страница 1

Як і коли почала формуватися українська нація - Страница 1

В. А. СЛЛ0Л1Й, О. І. ГУРЖІЙ



ЯКІКОЛИ



ПОЧАЛА



ФОРМУМГИСЯ



УКРАЇНСЬКА



НАЦІЯ



ББК 63.3 (2Ук) С51



Редакція видань історично-культурної спадщини України Редактор В. О. Сліпачук



Смолій В. А., Гуржій О. І.



С51 Як і коли почала формуватися українська нація. —К.: Наук, думка, 1991. —112 с.



ІБВН 5-12-001975-7 (вобкл.): 2 крб. 34 000пр.



Автори ведуть цікаву розмову про важливе явище в історії українського народу — формування буржуазної нації, хронологічні витоки цього процесу, його найголовніші етапи, взаємозв’язки розвитку економіки і українського етносу, визначення національної території українців, етнічний склад та чисельність населення краю, прояви свідомості мас у боротьбі за волю і національну незалежність.



Для широкого кола науковців, викладачів вищих і середніх навчальних закладів, студентів, аматорів рідної історії.



0503020902-258  в/п„  ч



С -599-91  ББК 63.3(2Ук)



М221(04)-91



15ВМ 5-12-001975-7  ©В.  А.  Смолій,  О.  І. Гуржій, 1991



ВСТУП



Шевченкове «Що ми? Чиї сини? яких батьків?»,, яке сприймалося зовсім не риторично у XIX ст., звернене нині й до нас. Справді, хто такі українці, який, їхній родовід, коли вони з’явилися на історичній арені, як розвивалися? Що таке народність і нація* який їх взаємозв’язок і діалектика переходу однієї в іншу? Питання, безперечно, має не лише академічний характер. Сьогодні, в час бурхливого національного відродження, історичне минуле стало предметом особливої зацікавленості якнайрізноманітніших верств населення. Та грунтовну відповідь, на жаль, одержати можна далеко не завжди. Широкому громадському загалу пропонуються праці, написані поспіхом, де факт підпорядкований не пошуку істини, а кон’юнктурі поточного моменту. Емоції часто превалюють над тверезим, зваженим, правдивим поглядом на історичне минуле.



Неприйняття такого підходу і спонукало авторів^ взятися за перо і підготувати невелике дослідження з кола вищезгаданих питань. На перший погляд здавалося, що то не вельми обтяжлива справа: варто* було переосмислити та узагальнити досвід своїх попередників, ввести у науковий обіг новий документальний матеріал і тоді написати працю. Та аналіз; літератури виявив разючу картину — у радянській історіографії практично відсутні спеціальні публікації з цієї проблематики. Звичайно, вчені-історики,. етнографи, мово - і літературознавці тією чи іншою* мірою зверталися до цього питання, в ряді монографічних видань досліджували розвиток господарства українських земель, їх народонаселення, формування території, висвітлювали процеси мовотворення, етнографічні особливості українського етносу тощо. Автори колективних праць також прагнули згадувати про етносоціальні процеси на Україні за середньовічної доби та у перехідний від феодалізму до капіта-



А



Лізму період. Але робилося це побіжно І ЗОВСІМ И( вичерпувало відповіді на поставлені самим життям питання. Суб’єктивні та об’єктивні причини, які обумовлювали таке становище в науці, тепер добре відомі. Вчених, які наважувалися у комплексі вивчити цю проблему, були одиниці. До них належав, зокрема, К. Г. Гуслистий — відомий український історик, фольклорист, етнограф, — один із авторів праці «Українці», яка так і не вийшла у світ, та праці «Історичний розвиток української нації», тираж якої було знищено 1972 р.



Звертаючись до цієї теми, ми добре усвідомлювали, що всебічне розроблення не до снаги однїй-двом особам, до того ж представникам лише однієї наукової галузі. Вона вимагає інтеграції багаторічних зусиль істориків, етнографів, мовознавців, економістів, філософів, правознавців, антропологів, психологів тощо. Тому автори висвітлюють лише один невеликий аспект питання (процесе переростання народності в націю) в обмежений хронологічний період часу (друга половина XVII—XVIII ст.). Проте навіть у цьому тематичному та хронологічному ракурсі не всі проблеми розроблено рівнозначно. Значно більше місця приділено економіці, народонаселенню, процесу державотворення, визвольній боротьбі; менше — мові та культурній спадщині українців.



Чому розгляд проблеми обмежено такими хронологічними рамками? Відповідь криється в тому, що вказаний часовий проміжок належить до перехідних епох в історії України, коли в надрах панівного феодального способу виробництва відбувалося інтенсивне формування капіталістичного укладу. Це був складний та неоднозначний процес — паростки прогресу з’явилися і зникали, феодалізм заступав шлях буржуазним тенденціям, нові явища входили у духовне життя народу. Економічні та суспільні процеси перетиналися, взаємообумовлювали і доповнювали одне одного. Усі ці лінії розвитку суспільства фокусувалися, як правило, на ентносоціальних елементах, основна суть яких полягала у поступовому переростанні української народності у націю.



У різних регіонах українських земель були свої ¦особливості розвитку господарства, політичних структур, духовного буття, обумовлені тим, що вони зали-



Шалися розчленованими кордонами. У складі Росії перебували Лівобережжя, Слобожанщина і Запорожжя, під владою Польщі — Галичина і Правобережна Україна, влада Угорщини поширювалася на Закарпаття, а Молдавського князівства — на Північну Буковину. Лише наприкінці XVIII ст. сталися нові зміни у територіально-політичній належності українських земель, зв’язані з поділами Речі Посполитої та російсько-турецькими війнами.

 
  • Публикация расположена в следующей рубрике:
  •  

     

    Другие материалы по теме. Литература. История Беларуси.